Оскар Уайльд "Хлопчик і Велетень" - Авторські уроки із світової літератури - Зал засідань - Зал засідань - Вітальня Клубу гуманітарників "Учитель року"
Неділя, 04.12.2016, 17:21
Вітаю Вас Гість RSS
Вітальня Клубу гуманітаріїв "Вчитель року"

Сайт Всеукраїнської громадської організації «Клуб учасників конкурсу "Вчитель року" в гуманітарних номінаціях»


ГоловнаЗал засіданьРеєстраціяВхід
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Авторські уроки із світової літератури [10]
Уроки до курсу "Художня культура" [0]
Методична скарбничка [4]
Життя сайту
Пошук
Головна » Статті » Зал засідань » Авторські уроки із світової літератури

Оскар Уайльд "Хлопчик і Велетень"

Тема. Прогнозоване читання філософської казки Оскара Уайльда „Хлопчик і Велетень”

Мета: визначити смисл казки „Хлопчик і Велетень” шляхом прийому прогнозованого читання, розвивати читацьку інтуїцію, вчити впізнавати стиль автора, визначати авторську точку зору у художньому тексті, розвивати навички діалогічного аналізу художнього тексту.

«Его сила как писателя - в непринужденном изяществе,

 в естественности юмора и парадокса,

 в остроумии, изобретательности и

умении создавать пленительную атмосферу

чуда"

Сайт „Все темы

Общественные науки

Искусство, культура, литература, музика”

Відомо, що казки Оскар Уайльд писав для дорослих, в них розкриваються філософські, морально-етичні  проблеми. Уайльдівські парадокси, філігранність мови, інакомовлення –все це допоможе підсумувати вивчення творчості Принца Парадоксу. Причини вибору саме цієї казки: присутність у казці культу краси, образи квітів, несподівана кінцівка, яка є тим фактором несподіванки, що активізує читацький інтерес, казка має невеликий об’єм.

  Тема уроку повністю на дошці не записується. Під час уроку поступово у процесі діалогічного спілкування визначається жанр твору, автор, назва. Обов’язковою умовою є незнайомий текст для учнів.

Після ознайомлення з завданнями уроку, учитель читає текст до того місця, яке він сам вибере. Під час читання тексту звучить музика та демонструється презентація з асоціативними зображеннями. Учитель пропонує дітям намалювати свої асоціації. Після обговорення прогнозу кінцівки зачитується кінець оповідання, далі відшуковуються смисли твору, визначається автор, жанр, назва, які записуються на дошці і у зошитах. У кінці уроку учні вибирають з поданих висловлювань епіграф уроку, аргументуючи свій вибір.

Про казки письменника: (висловлювання записується на дошці, але запис відкривається у кінці уроку)

Главное же, что придает сказкам Уайльда их неповторимое "уайльдовское” своеобразие, это роль, которую играет в них парадоксальная форма выражения мысли, являющаяся отличительной особенностью стиля писателя. Сказки Уайльда (как и вся его проза) насыщены и перенасыщены парадоксами. В критической литературе прочно установилась традиция считать его парадоксы простой игрой словами. Тем не менее, по мнению автора, в основе многих из них лежит скептическое отношение писателя к целому ряду общепринятых этических и эстетических норм буржуазного общества. Задача парадоксов Уайльда, направленных против ханжеской лицемерной морали, состояла в том, чтобы, называя вещи своими именами, тем самым обнаружить это лицемерие.

Обладнання: музика, презентація, портрет Оскара Уайльда або презентація  „Картинна галерея”,  картини Бердслі, живі квіти, презентація казки.

Хід уроку.

  1. Запис теми, завдання уроку.
  2. Словникова робота: егоїст (людина, яка любить тільки себе), парадокс ( висловлювання, яке суперечить загальноприйнятому), естетизм (цінування краси понад усе)
  3. Мотивація діяльності. Для кого, на вашу думку, пишуть казки: для дорослих чи дітей? (Для дорослих писали казки брати Грім, Салтиков-Щедрін, Оскар Уайльд. Казка – це випробування. Чи зможете ви ввійти у цей світ чарівних квітів, чарів. Чи зможете  зрозуміти письменника, чому він вас сюди запросив? Чи вмієте ви дивуватися?)
  4. Читання твору під музику:

Щодня, повертаючись додому зі школи, діти забігали  в садок Велетня погратися. Це був великий гарний сад. Земля там була встелена м'якою зеленою травою, над якою піднімалися квіти, схожі на маленькі зірочки. Дванадцять персикових дерев навесні зацвітали ніжним рожевим й перлисто-білим цвітом, а восени рясно родили стиглі жовтогарячі плоди. Птахи сідали на ці дерева і так співали свої пісні, що діти забували про розваги й слухали, слухали ... "Як нам гарно й весело тут!" – раділи діти.

Та одного дня Велетень повернувся додому. Він перевідував  свого приятеля

корнуэльського людожера, і провів там сім років. За ці сім років Велетень встиг сказати усе, що хотів сказати (він не любив занадто довгих бесід), і тоді вирішив повернутися у свій рідний замок. Підійшовши до будинку, він побачив дітей, що бавилися у його садку. "Ви що тут робите?!" - гримнув Велетень страшним голосом, і сад умить спорожнів. "Цей мій садок, - мовив він. – І я нікому, крім самого себе не дозволю гратися в ньому".

Велетень побудував навколо  садка  високий мур і почепив вивіску: "Стороннім вхід заборонено. Порушників буде покарано".

Бідний Велетень - себе він любив більше всіх.

 

А дітям тепер ніде було гратися. Вони спробували піти на шлях, але там було багато пороху та гострого каміння, і їм не сподобалось там. Один за одним діти тихенько підходили до муру, щоб хоч у щілинку глянути на прекрасний сад, що тепер був захований від їхніх очей.

Але щільно пригнані дошки надійно охороняли володіння Велетня. "Ах, як гарно й весело було нам у садку!" - зітхали діти.

Прийшла весна, і все навколо розцвіло, защебетало. Тільки в саду Велетня-себелюбця  була зима. Там не було дітей, і птахам нікому було співати свої пісні. Не було дітей, і дерева не стали розквітати. Якось маленька квіточка висунула свою голівку з-під землі, але коли вона прочитала вивіску на мурові, їй стало так шкода бідних дітей, що вона знову заснула. Зате Сніг і Мороз вирішили: "Якщо Весна забула про цей сад, ми залишимося тут назавжди".

Сніг покрив тонкі стеблинки своєю пишною мантією, а Мороз прикрасив голі

дерева тонкими срібними мереживами. У гості вони покликали Північний Вітер.

Закутаний у хутряну шубу він став гасати між деревами, завивав та гоготів у димарі. "Чарівне містечко! - сказав він. Треба запросити у гості  Град." І ранком Град щосили шпурляв маленькі гострі крижинки по даху будинку, поки не розбив всю черепицю. Потім він щодуху ганяв по садку на перегонки з Північним Вітром. Від його дихання гілочки перетворювалися в прозорі бурульки, падали й розбивалися.

"Не розумію, чому це Весна так забарилася", - зітхав Велетень. В який уже раз він підходив до вікна, але там був усе той же білий, холодний сад. "Ну, нічого, - говорив він,- сподіваюсь, погода невдовзі зміниться".

 

Але Весна так і не прийшла у його садок, не прийшло й Літо. Навіть Осінь, що дарувала всім свої золотаві плоди, обійшла стороною сад Велетня. "Він тільки себе й любить" - сказала вона. Тільки Зима, Північний Вітер і Град господарювали там. І Білий Сніг танцював свій дивний танець, перебігаючи від дерева до дерева.

 

Якось ранком, ще лежачи в ліжку, Велетень почув прекрасну музику. Ці тихі

звуки так йому сподобалися, що він подумав: "Напевно хтось із королівських музикантів проходить повз замок". А це просто маленька коноплянка співала свою весняну пісеньку. Велетень так довго не чув птахів, що ця невигадлива мелодія була для нього кращою у світі. Град припинив свій божевільний танець на даху, затих здивовано Північний Вітер, і чудовий аромат донісся до Велетня.

"Весна! Це, мабуть, Весна нарешті завітала!" – радісно вигукнув він, схопився з ліжка, і визирнув у вікно. Що ж він побачив? – Перед його очима постала дивна картина. Діти пролізли через маленький отвір у вже старому мурові, і весело розсілися на гілках дерев. Дерева були так раді знову зустріти дітей, що відразу ж розцвіли. Тепер вони ніжно погойдували гілками над маленькими дитячими голівками. Тільки в далекому куті саду усе ще панувала Зима. Там, під деревом, стояв один хлопчик й гірко плакав. Він був зовсім маленький і не міг залізти наверх. Сніг падав на його плечі, а малюсінькі ніжки посиніли від холоду. "Вилазь на мене, хлопчику", - просило дерево, намагаючись опустити нижче свої гілки, але хлопчик був занадто малий. І серце Велетня розтануло, коли він побачив це. "Який же я негідник! - подумав він. От чому Весна не прийшла до мене. Зараз я підсаджу малятко на саму верхівку. Я зруйную цей мур, і в моєму садку завжди будуть гратися діти". І Велетневі стало так соромно за те, що він накоїв...

 

Навшпиньках він спустився по сходах вниз, тихо відкрив вхідні двері й ступив у сад. Побачивши Велетня діти так налякалися, що відразу повтікали. І в саду знову запанувала Зима. Тільки найменший хлопчик нічого не бачив, тому що  його очі були повні сліз. Велетень тихенько підійшов до нього, дбайливо взяв його на руки,  посадив на саму більшу гілку. І раптом дерево розпустилося, і птахи заспівали в його гілках. А хлопчик простягнув свої рученята до Велетня, обхопив його за шию, і поцілував. Отут всі діти побачили, що Велетень уже більше незлий, і радісно побігли в сад. Разом з ними прийшла й Весна. "Тепер це ваш сад", - сказав Велетень, і взявши величезну сокиру розвалив мур.

А коли опівдні всі дорослі відправилися по своїх справах, Велетень грався з дітьми у такому прекрасному саду, краще якого їм ніколи не доводилося бачити. Діти розважалися цілісінький день, а надвечір прийшли до Велетня, щоб  побажати спокійної ночі.

"А де ж ваш найменшенький? - запитав він, - Хлопчик, якого я підсадив

на дерево". Велетень полюбив його більше всіх, тому що малюк поцілував

його. "Ми не знаємо, - відповідали діти. Напевно він уже пішов". "Перекажіть йому неодмінно, щоб він прийшов сюди завтра", - сказав Велетень. Але виявилося, що діти бачили його в перший раз і не знали, де він живе. Велетень дуже засмутився.

 

Тепер щодня, після школи, діти приходили до нього гратися. Але той хлопчик, якого так полюбив Велетень, більше не з'являвся. Велетень дуже тужив за своїм другом. "Як я хотів би побачити його!" - зітхав він. Дні йшли за днями, і Велетень став зовсім старим. Він уже не міг грати, тому він просто сидів в своєму великому кріслі, і з любов'ю дивився на сад і на дітей. "Які гарні в мене квіти", - думав він: "Але, що не говори, а діти краще всіх квітів на світі".

 

Якось зимовим ранком, уставши з ліжка, Велетень виглянув у вікно. Він уже більше не боявся зими, бо знав, що Весна просто заснула, а квіти відпочивають і набираються сил. Раптом він у здивуванні протер очі й прикипів до вікна. Боже, яка краса!

Дерево в далекому куті саду розцвіло прекрасними білими квітами. Сріблясті плоди звішувались із позолочених гілок. А внизу, під деревом...

 

 

  1. Діти діляться на групи, обговорюють кінцівку, намагаються аргументувати свою думку й опиратися на смисл твору.
  2. Читання авторської кінцівки та обговорення враження від прочитаного.

Унизу стояв той самий хлопчик! Забувши, скільки йому років, Велетень стрімголов скотився по сходах й побіг до краю саду. Підійшовши зовсім близько, Велетень від жаху зупинився. На зап'ястях хлопчика були потворні рани, схожі на сліди двох великих цвяхів, і такі ж сліди були на його маленьких ніжках.

"Хто посмів? - задихаючись від гніву запитав Велетень. - "Хто посмів нанести ці рани? Я візьму свій великий меч і вб`ю  його". "Не треба нікого вбивати, - сказав хлопчик, - це рани Любові". Раптом Велетень відчув себе зовсім крихітним, і дивний страх охопив його.

"Хто Ти?" - запитав він, опускаючись на коліна. Дитина з любов'ю й ніжністю дивилася на нього:"Ти не закрив для Мене сад твій, і Мій сад відкритий для тебе. Сьогодні ж ти будеш зі мною в Раю".

Наступного дня, коли діти прибігли в садок, вони побачили лежачого під деревом мертвого Велетня, обсипаного білими квітами.

 

  1. Аналіз тексту
  1. Які ваші враження? (обмін думками)
  2. Чому прогнози не зівпали? Чому автор написав цей твір?
  3. З чого починається твір? (з опису прекрасного саду)
  4. Чому діти граються у чужому саду? Які фруктові дерева росли у саду? (Він незвичайний, в ньому ростуть персикові дерева, мяка трава, гарні квіти, весело співають пташки)
  5. Скільки дерев у саду? Чому саме така цифра? (12, магічна казкова цифра)
  6. Навіщо Велетень побудував мур? (Він хотів відгородитися від людей, не хотів, щоб інші насолоджувались красою саду)
  7. Які асоціації виникають у читача у зв’язку з цим образом? (мур – замкнений простір, який відгороджує від усього світу. Сад прекрасний тоді, коли в ньому дзвенять голоси, його люблять, ним насолоджуються. Мур (стіна, паркан – це заборона, ще й вивіска, як у часи тоталітаризму: заборона, покарання, немає місця любові)
  8. Спробуйте пояснити символічне значення саду? (Сад – це мистецтво. Воно живе допоки є не тільки творець, а й шанувальники. Люди своїм розумінням творів мистецтва збагачують творіння, яке вже існує незалежно від автора. Сад – це душа Велетня, хоч він і себелюбець, а все ж його душа добра й чиста)
  9. Чому у саду перестали співати пташки й рости квіти? (Пташки й квіти дарують свою красу на волі, там, де радість, любов)
  10. Які асоціації виникають у вас, коли з’являються Зима, Північний Вітер, Град? (Холод, самотність, біль, руйнування, смерть)
  11. Коли Велетень став змінюватися? (Коли став виглядати Весну)
  12. Як характеризує Велетня захоплення співом пташки? (Велетень вміє цінувати красу, він захоплюється не звуками вітру, граду, а саме співом коноплянки. Тобто його душу  можна розбудити, врятувати)
  13. Чому діти повернулись у сад? (стіна стала старою, з’явилися дірки. Велетень не будував нової, можливо, він й сам вже не хотів бути самотнім. Можливо, їх привів хлопчик, який хотів врятувати душу Велетня, він відчув, що героєві потрібна допомога: не може загинути такий прекрасний сад)
  14. Навіщо діти вилізли на вершечок дерева? (Дерево – символ пізнання, дітям завжди хочеться більше знати, далі бачити, скоріше вирости)
  15. Чому діти втекли, адже Велетень нічого поганого не хотів зробити? (Вони ще не знали, що він змінився)
  16. Чому саме у кутку саду ще панувала Зима? (Душа велетня ще не зовсім здорова, але врятувати її, допомогти їй розцвісти повинен був сам Велетень)
  17. Чому хлопчик поцілував Велетня? (Велетень єдиний, хто допоміг йому, хто його зрозумів, подарував співчуття й любов)
  18. Чому інші діти не допомогли хлопчикові? (дітям можуть допомогти тільки дорослі, які у їхній уяві Велетні)
  19. Чому сад став кращим ніж був? (Душа велетня стала кращою Чим більше добра ти даруєш іншим людям, тим більше й сам отримуєш добра)
  20. Велетень – хто він? (Поет, який настільки поринув у самого себе, що втратив свого читача? Можливо, це Вчитель – який не хотів бути Вчителем, але його душа була потрібна саме дітям?)
  21. Хто цей хлопчик? Чому він не виріс, адже пройшло багато часу? (Хлопчик – це символ нашої душі, якій ми самі не даємо вирости; а може, саме дитина – мірило найчистіших помислів, найстрашніше зробити боляче саме їй?)
  22. Де був весь цей час хлопчик? ( Діти вважають, що хлопчик відбував покарання Велетня)
  23. Як ви розумієте останні слова хлопчика? (Велетень відкрив йому свою душу, подарував хлопчикові любов, за помилки Велетня весь цей час страждав хлопчик, щоб у Велетня була можливість потрапити у Рай)
  24. Чому Велетень потрапляє в Рай, він же не був безгрішним? (За нього страждав хлопчик)

Робота в групах

Діти діляться на 3 групи:

І-визначити автора твору, аргументувати (Це твір О. Уайльда – присутні парадокси, витончені описи квітів, які автор обожнював, поставлені філософські проблеми Краса і світ, людина це не тільки прекрасне, а й потворне «Его сила как писателя - в непринужденном изяществе, в естественности юмора и парадокса, в остроумии, изобретательности и умении создавать пленительную атмосферу чудесного. Сказка, рожденная фантазией и вдохновением, вероятно, была

для него самым органичным жанром”.)

ІІ-визначити жанр твору, аргументувати (схоже на казку велетні, квіти, дерева, які говорять. Але це не проста казка, а філософська. Можна сказати, що це повчальна історія, дуже схожа на біблійну притчу. Сам автор визначав жанр як етюди у прозі для читачів від 18 до 80 років)

ІІІ-визначити назву твору та підібрати епіграф( Пропонуються такі варіанти епіграфів:

„У всякому мистецтві є те, що лежить на поверхні, й символ” О.Уайльд

„Мистецтво -  це дзеркало, яке відображає того, хто в нього дивиться” О.Уайльд

„Бог і Диявол – ось суть людини” Стівен Кінг

„Эгоизм - это не значит жить так, как хочешь, это требование к другим жить так,

как вы этого хотите”.

 

  1. На яких героїв роману „Портрет Доріана Грея” схожий Велетень?

Велетень схожий на Доріана Грея.

Доріан має гарне обличчя – бажання зберегти красу тільки для себе

Велетень – екзотичний сад(душу) теж хоче зберегти тільки для себе

Обидва за це покарані

Доріан знищуючи шедевр, вбиває себе

Велетень, забравши красу від дітей, мало не вбив свою душу, але зрозумів свою помилку, його врятувала Любов хлопчика, який прийняв страждання за Велетня, щоб той зміг потрапити у Рай. Адже тільки Бог знає справжню душу людини. Хоча О.Уайльд не вірив у Бога, але показав всеперемагаючу силу любові, яка врятує красу світу, душу.

Висновок.

„Сказки Уайльда распахнули перед читателями двери в захватывающий, необычный мир, где красные ибисы подстерегают на отмелях золотых рыбок, а свадебные пиры увенчивает Танец розы. Где чудесные превращения естественны настолько, что их просто не замечают. Где помыслы персонажей всегда несвоекорыстны и у них в помине нет разлада между чувством и поступком. Хотя бы на мгновенье читатель этих сказок забывал о том, как тягостно, как бесцветно существованье, подчиненное требованиям житейской выгоды, и переносился в совсем другой мир. Здесь истиной признавалось только исключение, а не правило, только искусство, а не реальность, только фантазия, а не факт. Творческое, артистическое начало провозглашалось высшей ценностью, и самым главным было его высвободить из-под власти косных

представлений, из-под гнета внешне разумных, а по существу нелепых общественных порядков.”

Оскар Уайльд  казками відкрив свою душу, показав, що кожна людина може сама вибрати, якою їй бути. Адже не буває ідеальних людей. Треба тільки визнати свою помилку. Якщо дорослий зумів потрапити у казку, визнав, що в ній є чому повчитися, значить, його душа жива. Він не втратив здатність радіти, насолоджуватись прекрасним.

 

Домашнє завдання: підготуватись до тематичної атестації

Творчі завдання:

Намалювати ілюстрації до казки, використовуючи парадокси Уайльда

Завершити казку у стилі фентезі

Створити презентацію самостійно прочитаної казки

 

 

Додаткове пояснення.

Цей урок можна провести й перед вивченням теми „Оскар Уайльд „Портрет Доріана Грея”. У такому разі вилучаються питання, які стосуються роману, звертається увага на мову, описи природи, парадоксальність письменника. Вилучається робота з визначення автора твору. Таким чином, учнів можна зацікавити, викликати бажання ознайомитися з іншими творами письменника.

Творчі завдання спонукають учнів до творчості, змушують звернути увагу на деталі твору, на стиль письменника.

 

 

Додаток

 

Ставлення Велетня до дітей

Злість, гнів, жадібність

 

Закричав страшним голосом

Вигнав із саду

побудував мур

написав вивіску

 

Каяття, допомога, любов

 

допоміг хлопчику

впустив дітей

розвалив мур

грався з дітьми

полюбив хлопчика

чекав на друга

любов до дітей

зрадів зустрічі

біль за іншого

 

Як змінюється опис саду?

Гарний сад

М’яка трава, квіти, дерева, плоди

Співають пташки

Дзвенять дитячі голоси

 

Холодний сад

Мур

немає птахів, дітей

не змінюються пори року

холодно, мороз, вітер

 

сад оживає

спів коноплянки

розцвіли дерева, діти на гілках

 

страх

діти втекли, птахи полетіли, дерева перестали цвісти – перемога Зими

 

Прекрасний сад

Велетень зрозумів свої помилки

допоміг хлопчикові

його серце ожило, в нього прийшла любов

 

 

 

Категорія: Авторські уроки із світової літератури | Додав: Лана (07.01.2013) | Автор: Світлана Бак E
Переглядів: 1754 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz